Біля Чорного Каменю, на лісовалі з обгорілими смереками, стояла Марена. У долонях вона крутила чорну кулю, схожу на вовняний моток…　 Чорні душі стікалися у верхів’я Чорного Черемошу, щоб той

А почалося все з протікального сантехніка. Хто ж знав, що він ніякий не шпигун? І хто ж знав, що доведеться рятувати Канікульне озеро? Та й не лише озеро, а усеньке місто.

Будинок № 7 по вулиці Кленовій обсіли злидні. їй же бо, Марена, сусідка з підвальної квартири, підкинула злидня в кожне помешкання. Шкода, що дорослі того не помічають. Ну що ж, доведеться Джмеленяті

І знову Джмеленя і Дмитрик у центрі подій. Бо знову дорослі нічого не помічають: ані привидів, ані ані велетенського дерева By з його гігантськими мешканцями, ані втрачені полотна Воронцовського